- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- Із останнього прочитаного найсильніші враження від «Мінерального джазу» Зази Бурчуладзе, «Фрекен Смілли та її відчуття снігу» Петера Хьоґа та «Сотворіння» Юлі Нестерової.«Мінеральний джаз» сучасного грузинського письменника Зази Бурчуладзе - смішна, динамічна, несподівана книга, яку я наполегливо раджу усім своїм друзям і знайомим. Подібну гнучкість оповіді раніше знаходила у романах письменників початку минулого століття - «Блакитному романі» Гната Михайличенка та «Вертепі» Аркадія Любченка, але ці твори не такі швидкі, а радше розмірені, плавні.Роман Петера Хьоґа «Фрекен Смілла та її відчуття снігу» я сприймала вибірково: детективний сюжет виконував роль паузи, без якої мені було б важко витримати нескінченність снігу, вибір та усамітнення.Збірка Юлі Нестерової «Сотворіння» потрапила мені до рук нещодавно. Тут і неймовірна музичність за Свідзинським, і спокійна трагедія за Лоркою, і широта нагнітання за Вітменом... Окремо кожна поезія справляє не таке сильне враження, як у визначеній Юлею послідовності - ця конструкція, на перший погляд, хоч і здається простою, але здатна вразити.

- Як обираєте книжки для читання?
- Спочатку книги мені радили дід та батько із власних бібліотек, пізніше - навчальна програма, від якої не втечеш. А зараз книги потрапляють до мене різноманітними шляхами. Наприклад, про Зазу Бурчуладзе я дізналась зі стрічки новин - в жовтні він постраждав у сутичках в Тбілісі. По роботі довелось працювати з архівом родини Маккавейських, так я дізналась про письменника Володимира Маккавейського - містичне явище у моєму житті. Я не скажу, що читаю його, - мені здається, що це неймовірний діалог крізь століття. Випадково натрапила і на збірку фантастичної поетеси Наді Курбатової -  авторки, чия доля дуже схожа на долю Леоніда Кисельова, а тексти не поступаються силою.Для мене простіше і зрозуміліше читати художню літературу, а не критику, яка, мені здається, у більшості своїй намагається літературу пояснити, а то і замінити. Планую урізноманітнити своє літературне уявлення про світ працями з фізики, математики, географії та ін. Шукатиму поезію там.

- Що можете порадити для читання іншим?
- Окрім вищеназваного, рекомендую Ромена Гарі (автобіографічні романи), Джона Фаулза («Вежа з чорного дерева», «Мантісса»), Луїджі Піранделло («Блаженної пам´яті Маттіа Паскаль», «Хтось, ніхто, сто тисяч»), Віктора Домонтовича, Томаса Транстремера, Леоніда Талалая, Володимира Набокова, Мілорада Павича, Юкіо Місіму («Золотий Храм», тетралогія «Море достатку», п´єси «Мій друг Гітлер», «Дружина Маркіза де Сада»), Отара Чіладзе («Ґодорі»), Хуліо Кортасар (поезія), Василя Герасим´юка, Ігоря Римарука, Маріо Варгаса Льосу («Тітка Хулія і писака», «Місто і пси», «Зошити дона Рігоберто», «Війна кінця світу»), «Антологія чорного гумору» (укладена Андре Бретоном) - список можна продовжувати і продовжувати. Головне - не читати через силу. Якщо книжка «не іде» - час для її читання ще не прийшов.